Люди ЧТУ: Антон Циганюк – водій тролейбуса із 40-річним стажем.

Один з кращих водіїв ЧТУ, за 40 років роботи – жодної скарги від пасажарів, жодного конфлікту на маршруті, жодної неприємної ситуації чи ДТП.

Антон Валер’янович  зараз працює на тролейбусних маршрутах №1,6, 8. Інтелігентний, спокійний, врівноважений – так про нього відгукуються пасажири. З 90-х років працював на маршруті №1, і в основному там його чернівчани запам’ятали.

-У квітні цього року виповнилося 40 років, як у 1981-му  я пішов вчитися на водія тролейбуса,  – розповідає пан Антон. – А у жовтні буде 40 років, як я почав працювати. На вул.  Л. Кобилиці був такий учбовий комбінат, де готували  не лише тролейбусників, а й електриків, слюсарів та інших працівників для комунальних підприємств міста. Мої батьки хотіли, щоб я пов’язав своє життя із залізничним транспортом. А я не дуже того хотів. А потім познайомився з одним хлопцем і він мене загітував йти  вчитися на водія тролейбуса. Я ще на електрика на тому комбінаті вчився. З тими хлопцями, з ким ми разом вчилися, нас зараз тут, у  ЧТУ,  працює четверо.

Один з кращих водіїв-тролейбусників у місті розповідає, як за стільки років роботи вдається уникати конфліктів, адже пасажири бувають різними:

-Я за характером не нервова людина. Люди  часто дивуються, як так можна. Якось так вдається…Навіть якщо провокують, то можу щось сказати,  але в міру спокійно. І вдома, і  з сусідами  я не конфліктував жодного разу.  В мене і кондуктор не конфліктний,  з Оленою Василівною ми років 20 працюємо разом. Часто доводиться чути, як люди скаржаться на водіїв тролейбуса, пишуть у соцмеражах, що водій і кондуктор кричать до пасажирів. Але таких – одиниці, однак через одного чи двох у людей складається думка, що всі водії і кондуктори –  такі ж.  Та це не так! Як працювалося, я  можу порівняти з давнішими роками. Було легше, бо автівок на дорогах було менше, але важче було, бо пасажирів було більше. Тодішні водії були для мене таким взірцем інтелігентності. У мене були друзі, чиї батьки працювали на тролейбусі – це були ті старі кадри, післявоєнні. Мій дядько працював водієм трамвая, а потім на тролейбусі. Які б не були роки і ситуації, моя робота мені ніколи не набридала. Тому, поки є сили і здоров’я – працюю.